Коротко і по суті. Мистецтво визначати пріоритети

зупинявся й оцінював прохання за серйознішим критерієм: «Чи найважливіша це справа з усіх, на які я зараз можу витратити свій час і свої ресурси?».

Якщо це не чітке «так», тоді це чітке «ні».

«Упередження незворотних витрат» — це схильність продовжувати інвестувати час, гроші або енергію у щось програшне просто тому, що ми вже вклали певний ресурс, який неможливо повернути. Але, звісно ж, це може перетворитися на замкнуте коло: що більше ми інвестуємо, то більше нам хочеться довести справу до кінця і побачити, як повернуться наші інвестиції. Що більше ми у щось вкладаємо, то складніше нам відпустити це

Тож коли ви достатньо добре дослідите варіанти, ви повинні поставити собі не таке питання: «На що з мого списку конкурентних пріоритетів я маю погодитись?». Натомість поставте питання Есенціаліста: «Від чого я маю відмовитись?». Це питання розкриє ваші справжні пріоритети. Воно прояснить найкращий зі шляхів уперед, яким зможе піти ваша команда.

Переоцінюємо такі речі, як новіший автомобіль чи більший будинок, або навіть щось нематеріальне — кількість фолловерів у твіттері чи те, який маємо вигляд на фото у фейсбуці. У результаті ми нехтуємо справді суттєвим — часом, який можна провести з дорогими серцю людьми

Як сказав Ральф Волдо Емерсон: «Злочин, через який люди й держави стають банкротами, — це злочин «роботи на стороні»: відхилятися від головної мети і прислужуватись тут і там»

Якщо вам здається, що виокремити аж цілий тиждень — це занадто, є способи організовувати собі маленький «тиждень роздумів» щодня. Один з підходів, який мені здався корисним, — 20 хвилин зранку читати класичну літературу (не блог, не газету, не новий пляжний роман). Це не тільки нівелює мою попередню звичку перевіряти електронну пошту, щойно прокинусь, а й задає координати нового дня. Це розширює горизонти і нагадує про теми й ідеї, важливі настільки, щоб витримати випробування часом.

Без чіткої мети прагнути чогось просто тому, що воно здається привабливим, недостатньо для того, аби виявити усі свої здібності. Як сказав Ральф Волдо Емерсон: «Злочин, через який люди й держави стають банкротами, — це злочин «роботи на стороні»: відхилятися від головної мети і прислужуватись тут і там»

Якби люди перестали думати, що бути постійно зайнятим — це важливо? Якби натомість важливим стало те, скільки часу ми витратили, щоби слухати, міркувати, медитувати, насолоджуватися тим, що ми поряд із найважливішими у нашому житті людьми?

можна сказати «ні» і шкодувати декілька хвилин, а можна сказати «так» і шкодувати багато днів, тижнів, місяців, навіть років