З усієї збірки, тільки "Дума про братів азовських" торкається питання війни і то, незрозуміло який висновок можна зробити для читача.
Похабні слова у кінцевому оповіданні абсолютно невиправданні, на сюжет не впливают.
Післясмак цієї збірки: наче йшло за сюжетом все добре, але десь не там звернули і замість оповідань про війну отримуєш незрозуміло що і до чого воно.
Варта бути прочитаною. Варта бути прочитаною кожним українцем, але не просто прочитаною, щоб після прочитання кожен зробив висновок, щоб застосував. Щоб ми не були кожен окремо, а стали як рій, кожен за кожного, один за всіх і всі за одного, тоді у нас не будуть в країні існувати г. політики, г. влада, г. реформи, ггг... Буде все добре. До цього йдемо.