uk
Books
Льюїс Керрол

Аліса в Задзеркаллі

«Аліса в Задзеркаллі» — продовження всесвітньо відомої казки англійського письменника Льюїса Керрола про чарівні подорожі та незвичайні зустрічі дівчинки Аліси. Цього разу Аліса вирішує прогулятися крізь поверхню дзеркала та стає учасницею незвичайної шахової гри, спочатку на правах Білого Пішака, а потім — Королеви. Книга є українською адаптацією тексту Льюїса Керрола, що адресована малюкам, але вона буде цікава і для дорослої аудиторії, що шанує майстерність якісного перекладу, витончену мовну гру, веселі шахові загадки та парадокси. Переклад книги здійснив талановитий український письменник Валентин Корнієнко.
103 бумажные страницы
Издательство
Strelbytskyy Multimedia Publishing
Уже прочитали? Что скажете?
👍👎

Впечатления

  • b9564067272делится впечатлением3 года назад
    👍Worth reading
    🔮Hidden Depths
    💡Learnt A Lot
    💞Loved Up
    🚀Unputdownable
    😄LOLZ
    💧Soppy

    Дуже гарна книга

  • Alisa Bazyliakделится впечатлением3 года назад
    👍Worth reading

    👍🏻

  • b1676061640делится впечатлением3 года назад
    👍Worth reading
    🎯Worthwhile

    Клас😄

Цитаты

  • sofiavynarchuk07цитирует6 месяцев назад
    Вівця

    Біла Королева

    Білий Король

    Дідусь

    Білий Лицар

    Верть

    Пішаки

    Стокротка

    Хтось

    Устриця

    Тигрова Лілея
  • b8836608060цитируетв прошлом году
    Навіть жарт мусить мати в собі якусь думку…
  • Лера Живагоцитирует10 лет назад
    Одне було ясно: біле кошеня тут ні до чого, у всьому завинило чорне. Ось уже із чверть години мама-кішка вмивала Сніжинку (яка, зрештою, не дуже й пручалася), тож наробити шкоди вона просто не мала коли.

    А на те, як Діна вмиває своїх діток, варто було подивитися: однією лапою вона притискала бідолашку вухом до підлоги, а другою терла їй писочок, починаючи з носа. Ось і тепер, як уже згадано, вона працювала в поті чола над білим кошеням, а те лежало собі слухняно і навіть помуркувало – мабуть, відчувало, що все те робиться для його ж таки добра.

    З чорним кошеням Діна впоралася раніше, тож поки Аліса, згорнена калачиком у кутку великого фотелю, сонливо мурмотіла щось собі під ніс, воно затіяло несамовиту гру з клубком прядива, сяк-так змотаного Алісою, і мотиляло ним доти, доки не розсотало знов. Тепер, сплутане і все в ковтунах, прядиво розтяглося по килимку перед каміном, а Кицюня ганялася посеред нього за власним хвостом.

    – О маленька вреднюча нечемо! – вигукнула Аліса, підхопила кошеня і легенько поцілувала в писочок – мабуть, на знак того, що воно в неласці.

    – Їй-бо, Діні слід подбати про твої манери! Чуєш, Діно? Це твій обов'язок! – додала вона якнайсуворіше, з докором позираючи на кішку, а тоді забралася назад у фотель, прихопивши з собою кошеня й вовну, і знову заходилася коло прядива.

    Проте діло в Аліси йшло мляво, бо вона без угаву гомоніла: то до кошеняти, то сама до себе. Кошеня чемно

На полках

fb2epub
Перетащите файлы сюда, не более 5 за один раз