bookmate game
uk
Books
Вольфґанґ Шивельбуш

Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів

Книжка знаного німецького історика науки та культури Вольф­ґанґа Шивельбуша присвячена не так історії найвідоміших і найуживаніших спецій, як-от перець, чай, кава, тютюн тощо, як тому впливові цих засобів насолоди, який вони справляли протягом віків, починаючи від доби Середньовіччя, на загальний поступ людства, тому особливому місцю, яке вони посідали в культурному й економічному житті Європейського континенту. Автор зводить докупи величезну кількість фактів, подеколи зовсім невідомих, аби розгорнути цікаву історію завезених і створених в Європі «речовин насолоди», аби покликати у мандрівку хмільними середньовічними трапезними залами, першими кав’ярнями часів Реформації, будуарами іспанської аристократії, де ранками чути запах гарячого шоколаду, німецькими шинками та англійськими джин-барами, опіумними притонами та багатьма іншими місцями, де люди, збираючись, уживали ці привабливі зілля та трунки.
293 бумажные страницы
Уже прочитали? Что скажете?
👍👎

Впечатления

  • Annaделится впечатлениемв прошлом году

    Цікаво написано, не знала багатьох фактів

  • Artem Kuzmenchukделится впечатлением3 года назад
    👍Worth reading
    💡Learnt A Lot
    🎯Worthwhile

    Класне дослідження трунків, джерел задоволення і вражень. Не нудно, а легко і цікаво пояснюється, як на нашому столі опинились кава, спеції, чай тощо. Історичні факти — топ. Про багато речей дізнався вперше.

  • Маша Дмитроваделится впечатлением3 года назад

Цитаты

  • Анастасія Вітерцитируетв прошлом году
    Іще триста років тому кава чи тютюн були значною мірою суперечливими речовинами, незрідка просто-таки забороненими, у кожному разі, далеко не усталеними «засобами насолоди». Їх сприйняли аж у ХVІІІ столітті. Потреба в них виявилася надто потужна й надто тривка, щоб їх можна було заборонити. Суспільство і держава зробили з цього висновок, що, замість заборони, слід запровадити оподаткування. За часів Фридриха ІІ лише податок із тютюну становив одну одинадцяту всіх державних стягнень Пруссії.
  • Анастасія Вітерцитируетв прошлом году
    Алкоголь і військо

    Пиво, а згодом горілка аж до ХІХ століття були неодмінними складовими раціону європейських армій. Із одного Валенштайнового розпорядження 1632 року (вгорі) випливає, що денний раціон ландскнехта складався з двох фунтів хліба [бл. 900 г], фунта м’яса [бл. 450 г] і чотирьох пінт пива [бл. 2,3 л]. Неодмінну присутність пива у військовому житті видно й на зображенні обозу десь кінця ХVІ століття: три величезні діжки пива займають аж цілу ліву третину малюнка
  • Анастасія Вітерцитируетв прошлом году
    Яким повсюдним було пиво аж до XVII, ба навіть подекуди ще й у XVIIІ столітті, найкраще можна усвідомити, пригадавши, що зазвичай сніданок складався з пивного супу, забутої сьогодні страви. Ще наприкінці XIX сторіччя в сільських місцевостях Німеччини готували такий суп. Саме з того часу походить цей рецепт, позначений уже, щоправда, неабиякою вишуканістю: «Увілляти пиво до риночки і розігріти на вогні; тоді розбити в інший горщик декілька яєць, докласти шматок масла до гарячого пива, домішати невеличку кількість холодного пива, щоб остудити суміш, відтак вилити її на яйця, трохи посолити і відтак збити все разом, щоб запобігти зсіданню. Після цього покраяти булку, білий хліб чи якийсь інший добрий хліб і залляти його супом. За бажання можна посолодити цукром».

На полках

fb2epub
Перетащите файлы сюда, не более 5 за один раз