Baby travel. Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою

1. Перша порада дівочкам від цинічної тьотьки: не економте на собі. Ну правда. Їжте й пийте те, чого душа просить, не робіть із себе жертву-біданочку. Хочеться вам у номер з джакузі — вперед, хай старається ваш коханий, бо ніколи не знаєш, коли всьому прийде кінець: і казочці, й поїздці, і стосункам, і життю

таки слід на один шар менше, ніж ми вдягаємо себе. Перегріта дитина псується швидше за охолоджену, так би мовити.

«Мої діти і мої тварини мені не заважають». Спробуйте по-чесному в це повірити, і серйозна прищепка якщо не з ваших яєць, то з вашого мозку автоматично відпаде.

Говоріть із дитиною, як із людиною, котра має право на власну думку. Просто спокійно поясніть їй, чому зараз ліпше зробити так, як радите ви.

Шукайте нестандартний підхід. Здивуйте їх. Зробіть щось, чого вони не очікували.

Отже, ще раз нагадаю про мотивацію походу: ми йдемо до чарівника, до фей, до снігу, до найвищої на світі річечки, до виробника трансформерів чи до Баби-Яги загадувати бажання. Але аж ніяк не «мовчи і йди, бо так мама і тато роблять» чи «ми гуляємо, бо тут красиво» — це точно не прокатить.

Ті ж правила поширюються і на урбаністичні терени. В жодному разі, збираючись із подругою і дітьми на шопінг, не анонсуйте цю чудову розвагу: «Ми йдемо в магазин, купимо мамі сукні». Тим більше, утримайтеся від гіркої правди: «А ще мама переміряє вісімсот пар туфель і потім буде довго думати, які відкласти, відтак півдня шукатиме щось краще і повернеться за тими, найпершими, бо так завжди буває — і дурепа мама, що не взяла їх одразу ж».

Без додаткової людини, до речі, жодного шопінгу в вас не вийде в принципі — не плекайте даремних надій. Тому просіть вірну подругу-камікадзе або вашого чоловіка чи бойфренда (останній може все ще намагатися вам сподобатися і посилено буде показувати, що ваші діти — його щастя), повідомте їм про їх життєву важливість і вирушайте.

Не відкладайте життя на тоді, коли вони виростуть.

Мене вже якось поза очі похвалив був один йог, що народила дітей і підлаштовую їх під себе, а не навпаки. Подорожі, рух і висота — невід’ємні частини мого повноцінного існування, діти також. Тож, логічно з цих даних і з мого життєвого принципу вибирати не «або — або», а «і — і» витікає, що діти подорожують, беруть висоти, рухаються й насолоджуються природою. Принаймні поки не стукне їм у двері протестний підлітковий вік і вони не приймуть твердого рішення стати дворовими гопниками (буває й таке, знаєте)

Завжди пам’ятайте: хвилини, доки всі рідні і близькі сплять, належать тільки вам. Недаремно ж народ вигадав, що хто рано встає, тому Бог дає. Тільки одні це трактують як ранній доїзд на базар чи сапання картоплі, а інші — як оцю от егоїстичну насолоду величним і справжнім.

Не встидайтеся зайвий раз за своїх дітей. Вам здається, що весь світ лишень на них і витріщився, аби вам зробити незручно? Це свідчить лише про те, що у вас якісь проблеми з почуттям власної важливості. Коротше, телефончик психолога я завжди радо підкину.