Весна тридцять третього року минулого сторіччя. Столичний Харків приголомшений звісткою про самогубство письменника Петра Хорунжого, літературного лідера свого покоління. Самовбивця не залишив ні заповіту, ні записки, але до рук його прийомної дочки потрапляє таємний архів письменника, де містяться записи, що з пророчою точністю провидять долі близьких йому людей і дозволяють заглянути далеко в майбутнє. Це свого роду містична хронологія епохи, але «вигадки і гри уяви в них не більше, ніж у парафіяльних книгах, де реєструють дати смерті, хрещення і вінчання». Водночас ця книга — про кохання, окрім якого жорстокий час нічого не лишає героям, і про те, що не варто довірятись ілюзії, ніби світ навколо нас швидко змінюється.
