Статистика говорить: що менше соціальних стосунків має людина, то коротша тривалість її життя і то сильніший вплив справляють на її організм різноманітні інфекційні захворювання. Соціальні стосунки, які покращують наше здоров’я з медичної точки зору, можуть мати форму шлюбу, відносин з друзями або багатьма родичами, належність до якоїсь релігійної громади або інших груп. Це доволі стандартне твердження, яке підходить для багатьох сфер. Однак ці узагальнені висновки ґрунтуються на ретельно проведених проспективних дослідженнях і стосуються як чоловіків, так і жінок різних рас, європейців та американців, жителів міст та сіл. Що найважливіше, цей чинник надзвичайно потужний. Вплив соціальних стосунків на тривалість життя щонайменше так само суттєвий, як вплив таких чинників, як-от паління, підвищений тиск, ожиріння та рівень фізичної активності. Серед пацієнтів з однаковим діагнозом імовірність летального наслідку в людей з меншою кількістю соціальних зв’язків у 2,5 разів вища, ніж у людей з найбільшою кількістю таких зв’язків (були проаналізовані такі характеристики, як-от вік, стать і стан здоров’я).
Дуже цікаво. А як можна пояснити цю залежність? Можливо, застосувавши «психонейроімунний шлях» з етапами 1–4, який можна розписати приблизно так: соціально ізольовані люди переживають більший стрес через нестачу соціальної взаємодії та підтримки (етап 1); це призводить до хронічної активності стресової реакції (етап 2); що призводить до пригнічення імунітету (етап 3); і більшої уразливості до інфекційних захворювань (етап 4).