Три метри над рівнем неба

Я дуже щаслива. Я ще ніколи в житті не почувалася такою щасливою. А ти?

— Я? — Він міцно стиснув її в обіймах. — Мені дуже добре.

— Так, ніби можеш пальцем торкнутися неба?

Степ усміхнувся й похитав головою.

— Ні, не так.

— Як це — «не так»?

— Набагато більше. Щонайменше три метри над рівнем неба.

лише компроміс, оскільки вдома йому більше не дозволяли курити

Зупинився на автостраді потелефонувати їй. Одне капучино і — знову в дорогу, на мотоциклі, тиснучи на акселератор, поглинаючи кілометри. Спраглий її поцілунків, її обіймів, ще теплих від сну.

Барабанити пальцями по її вікну, чути шерех простирадла, її босі легкі кроки по підлозі. Бачити, як вона з’являється з-поза щойно піднятої віконниці. Як протирає очі у напівтемряві кімнати, гадаючи, що він — теж лише сон, гарніший і ніжніший за інші. І за мить уже бачити її усмішку — вона усвідомила, що це прекрасна реальність, набагато краща за випадковий сон.

— Припиніть зараз же.
Решта дівчат наблизилися до групи.
— Відпустіть її.
— Вони вирішили бути падлюками замість того, щоб святкувати з нами? Ну що ж, ми їх привітаємо зараз, у наш спосіб.
Ще раз високо підкинули Ґлорію, регочучи та жартуючи.
Вона впала на підставлені мозолясті руки, звиклі до набагато важчих штанг та гантелей; ці руки розважалися, торкаючись її зваб.
Даріо, хоч він був дещо менший за інших і дарував троянди, розштовхав їх. Схопив Ґлорію за руку посадив собі за спину.
— Годі вже, дайте їй спокій.
Спробував піти з нею геть.
— А якщо ні?
Сицилієць посміхнувся й застиг поперед нього, широко розставивши ноги. Його джинси, дещо збляклі на потужних м’язах стегон, напнулися. Ґлорія пригорнулася до плеча Даріо. Досі вона стримувала сльози, тепер затамувала й подих. Її голубі очі змокріли від страху. Маленькі ручки, на яких виблискувала нова каблучка, судомно вчепилися в куртку хлопця.
— То що ж ти зробиш?
Даріо подивився Сицилійцеві у вічі.
— Посунься! Якого хуя?! Завжди ти бикуєш.
Губи Сицилійця при цих словах повільно опустилися, посмішка зникла. Ліва брова наблизилась до своєї менш таланистої сестри, і глибокий вдих, глибший за звичайні, напнув йому груди.
— Що ти сказав?
Сицілієць гнівно заграв грудними м’язами. Даріо стиснув кулаки.
Палець, схований за іншими, глухо хруснув. Ґлорія прикрила очі, у Малюка цигарка повисла на губі. Ні подиху, ні диму, ані поруху повітря. Тиша. Аж раптом рев розірвав повітря. Із шумом під’їхав мотоцикл Степа. Нахилився на початку повороту і швидко випрямився, загальмувавши посеред групи.

Розстібнув свої штани, узяв мою руку і почав її тягнути донизу. Ну, коротше, до своєї штукенції

рослинами та піднятими рейками дерев’яних ролетів, білява дівчина

Подумала про ту ніч, кілька днів тому, коли Степ запросив її до своєї домівки і вони там кохалися. Це було прекрасно.

— Ні, Валю, не треба.
Він узяв її за руки і спробував зупинити, нарешті йому це вдалося — м’який поцілунок спинив потік її слів.

— Ну що ти йому такому скажеш? — Хлопець узяв обличчя дівчини у свої руки. — Дорогенька, пробач йому, бо він не знає, що коїть.

мав чудову усмішку, але небагатьом щастило оцінити її.