Тотем і табу (Totem і tabu)

брядів. В основі всіх цих заборон лежить своєрідна теорія, за якою заборони необхідні тому, що деяким особам і речам властива небезпечна сила, яка передається в разі дотику до зарядженого нею об’єкта, майже як зараза

уть справи в тому, що йдеться про цілу низку обмежень, яких, з власної волі, дотримуються примітивні народи; і це, і те їм заборонено, не знати з якої причини, а їм не спадає на думку замислитися над причиною — вони підкоряються цим обмеженням, як цілком природним, і переконані, що порушення табу спричинить найжорстокіше покарання. Є достовірні свідчення про те, як порушення такої заборони через незнання дійсно автоматично тягло за собою покарання. Невинний порушник, що з’їв заборонену тварину, впадає у глибоку депресію, чекає на свою смерть, а потім таки вмирає. Заборони здебільшого стосуються способів отримання задоволення, свободи пересування і спілкування; у деяких випадках вони мають певний сенс, вимагаючи утримання і відмову від чогось, в інших вони незрозумілі за своїм змістом, стосуються незначущих дрібниць і справляють враження

Решту змісту статті можна коротко викласти так: Покарання за порушення табу початково, мабуть, полишалося на внутрішню силу заборони — табу автоматично мститься за порушення його заборони. Там, де табу пов’язане з уявленнями про богів і демонів, автоматичне покарання очікується з боку могутнього божества. В інших випадках — імовірно, внаслідок подальшого розвитку поняття табу — суспільство бере на себе функцію покарання того, хто насмілився вчинити злочин, який ставить під загрозу безпеку спільноти. Таким чином, перші системи покарання в історії людства пов’язані з табу.
«Хто порушив табу, сам стає табу». Автор повідомляє, що певних небезпек, спричинених порушенням табу, можна уникнути, завдяки покаянню і релігійним церемоніям.