uk
Free
Павло Тичина

Соняшнi кларнети

«Сонячні кларнети» Павла Тичини — перша збірка автора, яка засвідчила неповторний поетичний талант митця***. Використовуючи багатство зорових та слухових образів, автор змальовує ніжні ліричні пейзажі, започатковуючи у книзі свій оригінальний ідіостиль творчості. Світову славу авторові принесли поетичні збірки «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі», «Плуг», «Вітер з України», публіцистичні видання «З минулого — в майбутнє», «Читаю, думаю, нотую», поеми «Шабля Котовського», «Сковорода», «Похорон друга», «З щоденникових записів». Павло Тичина — поет і перекладач, майстер українського символізму, який створив свій унікальний поетичний стиль — кларнетизм.
16 бумажных страниц
Уже прочитали? Что скажете?
👍👎

Впечатления

  • b4037779798делится впечатлением3 года назад
    👍Worth reading
    💡Learnt A Lot
    🎯Worthwhile

Цитаты

  • Adezku Evansцитирует3 часа назад
    Арфами, арфами…
    Арфами, арфами —
    золотими, голосними обізвалися гаї
    Самодзвонними:

    Йде весна
    Запашна,
    Квітами-перлами
    Закосичена.

    Думами, думами —
    наче море кораблями, переповнилась блакить
    Ніжнотонними:
    Буде бій
    Вогневий!
    Сміх буде, плач буде
    Перламутровий…

    Стану я, гляну я —
    скрізь поточки як дзвіночки, жайворон як золотий
    З переливами:
    Йде весна
    Запашна,
    Квітами-перлами
    Закосичена.

    Любая, милая —
    чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай
    Там за нивами:
    Ой одкрий
    Колос вій!
    Сміх буде, плач буде
    Перламутровий…
  • Adezku Evansцитирует3 часа назад
    Гаї шумлять…
    Гаї шумлять —
    Я слухаю.
    Хмарки біжать —
    Милуюся.
    Милуюся — дивуюся,
    Чого душі моїй
    так весело.

    Гей, дзвін гуде —
    І здалеку
    Думки пряде —
    Над нивами.
    Над нивами-приливами,
    Купаючи мене,
    мов ластівку.

    Я йду, іду —
    Зворушений.
    Когось все жду —
    Співаючи.
    Співаючи — кохаючи
    Під тихий шепіт трав
    голублячий.

    Щось мріє гай —
    Над річкою.
    Ген неба край —
    Як золото.
    Мов золото — поколото,
    Горить-тремтить ріка,
    як музика.

    1913
  • ~Тсукіко~цитирует4 месяца назад
    Не місяць, І не зорі,
    І дніти мов не дніло,
    Як страшно!…людське серце
    До краю обідніло.

На полках

fb2epub
Перетащите файлы сюда, не более 5 за один раз