Осина фабрика

Кожному з нас, у його власній Фабриці, може здатися, що він обрав свій коридор і що його доля вже вирішена (і неважливо — мрія це чи кошмар, банальність чи чудо, добре це чи погано), але достатньо одного-єдиного слова, погляду, помилки — і все може змінитися, усе здатне перевернутися дороги дриґом, і вимощений мармуром коридор перетвориться на канаву, а щурячий лабіринт — на осяяну золотом вулицю. Урешті-решт на нас чекає те саме, проте шлях — частково обраний, частково заздалегідь визначений — у всіх різний і ладний змінюватися, доки ми живемо й дорослішаємо. Упродовж багатьох років я думав, що люк за мною зачинився; однак насправді весь цей час повзав по циферблату. І тільки тепер люк нарешті зачиняється, а мій шлях лише починається.

я — позбавлений ознак мужності — перевершу в ній усіх довкола; отак я й став убивцею,

Позбавлений, так би мовити, одного бажання, я виробив у собі інше; щоб зализати власну рану, я обрубував їхні життя, у такий спосіб відплачуючи у своїй озлобленій невинності за власне вихолощення, яке на той час хоч і не міг цілком усвідомити, проте якимось чином — можливо, з огляду на ставлення свого оточення, — сприймав як несправедливу й непоправну втрату. Не маючи сенсу жити й позбавлений можливості продовження роду, я доклав усіх зусиль, щоб досягти успіху в жорстокій протилежній царині, і так відкрив для себе заперечення й відмову від розмноження,

Утім я — це й досі я; я — та сама особа, за моїми плечима — ті самі спогади, ті самі вчинки, ті самі (незначні) досягнення й ті самі (жахливі) злочини.

жінка. Стегна пошрамовані, великі статеві губи дещо пожовані, і мені ніколи не стати привабливою, проте, за словами тата, я — цілком здорова жінка, здатна до статевих зносин і дітонародження (від самої думки про те або інше мене кидає в дрож).

Працівник котельні почув крики Еріка й увірвався в палату, вимахуючи великим гайковим ключем; він знайшов Еріка в кутку, де той, затиснувши голову між колін, напівсидячи-напівлежачи, скорчився в позі ембріона на кахляній підлозі й верещав не своїм голосом. Перевернутий стілець із прив’язаною до нього дитиною, що й досі усміхалася, лежав за кілька ярдів від мого брата.

покохав дівчину, але ця історія погано закінчилася — урешті-решт вона сказала, що не кохає його, і втекла до іншого.

Якщо оса заповзає в дуло старої пневматичної рушниці, я мушу натиснути на гачок; якщо вона опиняється в Киплячому Басейні, я маю ввімкнути струм. Але якщо комаха заповзає до Павучої Вітальні, Венериної Печери або Мурашні, мені лишається просто сидіти й спостерігати, як природа бере своє. Якщо ж доля приведе осу до Кислотної Ями, Льодяної Камери або відділу під доволі жартівливою назвою Чоловіча Вбиральня (де знаряддям убивства виступає моя власна сеча, часто доволі свіжа), мені знов-таки випадає роль спостерігача. Якщо комаха потрапляє на шипи Вольтової Кімнати, я спостерігаю за тим, як її спопеляє електричний струм; якщо зрушує Смертельну Гирю — за тим, як та розчавлює її, перетворюючи на липку пляму; а якщо забрідає до Коридору Лез — за тим, як вона корчиться, коли бритви кришать її на шматки. Якщо під’єднати альтернативні відділи, то можна побачити, як оса проливає на себе розплавлений віск, їсть отруєний джем або як її проштрикує запущена за допомогою канцелярської резинки шпилька; вона може навіть ініціювати низку подій, які призведуть до того, що комаха опиниться в герметично закритій камері, до якої з сифона з газованою водою постачатиметься вуглекислий газ, проте якщо вона обере басейн із гарячою водою або нарізний тунель Повороту Долі, я буду змушений власноруч заподіяти їй смерть. Ну і якщо оса потрапляє до Вогняного Озера, саме я мушу натискати на стрижень, щоб спрацювала запальничка й зайнявся бензин.

Мені вкотре спало на думку, що саме для цього чоловіки й створені. Кожна стать має свій талант; жінки вміють народжувати, а чоловіки — убивати.

лопати на ім’я Міцний Удар,