Емоційна спритність. Як почати радіти змінам і отримувати задоволення від роботи та життя

треба пам’ятати, що чиясь негативна оцінка рідко буває об’єктивною77 і що нема рації вважати цю критику істиною та, далебі, не слід її залучати до власної самооцінки.

Насправді негативність — нормальна. Це фундаментальний факт. Ми так влаштовані, аби іноді мати негативні відчуття. Просто така людська природа. Надмірність стресу через позитивну налаштованість — це результат того, що наша культура, образно кажучи, заліковує нормальні коливання наших емоцій, а суспільство часто дослівно заліковує невгамовних дітей і жінок з перепадами настроїв.

Власне, одним із великих парадоксів людського досвіду є те, що ми не можемо змінити себе й наші обставини, не прийнявши того, що існує зараз. Прийняття — перед­умова зміни.

Мавпячий мозок переймається спонуками минулого («Я не можу вибачити те, що він вчинив») і повабом майбутнього («Не дочекаюсь, коли піду до менеджера і висловлю йому свою думку»).

«Мавпяче мислення» — це термін з галузі медитації, що описує нескінченну внутрішню балаканину, що перестрибує з теми на тему, як мавпа — з дерева на дерево.

Проте в інших випадках емоції з минулого заважають сприймати сучасні події, пов’язуючи їх з болючими спогадами. Ці потужні почуття можуть повністю полонити, затьмарювати наші судження й кермувати нас прямо на скелі. У таких випадках ви можете оступитися і плеснути напоєм брехунові в обличчя.

Коли земля хитається під ногами, треба бути метким і не впасти долілиць.

Остаточна мета емоційної спритності — не дати занепасти протягом життя відчуттю виклику й зрос­тання.

В одному дослідженні доведено3, що багатозадачність впливає на продуктивність людей, як алкоголь на водія.

«Є простір між спонукою і відповіддю1, — писав він. — У цьому просторі міститься наша сила вибору відповіді. У цій відповіді — наше зростання і наша свобода».