Антикрихкість. Про (не)вразливе у реальному житті

найвище досягнення людини: бути незалежною і вести інтелектуально насичене життя.

Ніколи не питайте людей, чого вони хочуть або куди йдуть, або куди, на їхню думку, мають йти, або ще гірше — чого хотітимуть завтра. Стів Джобс досяг такого успіху в комп’ютерній індустрії саме тому, що не довіряв маркетологам і фокус-групам, тобто не питав людей, чого вони хочуть, а йшов за своєю уявою.

Ось вам просте практичне правило (евристика): про якість дослідження свідчить вагова категорія найрізкішого критика або вагова категорія найм’якшого критика, якому автор відповідає у пресі — менша величина і буде відповіддю.

важить те, як голосно сварять, а не якими словами. Хочете, аби книжку прочитали, — зі злістю констатуйте, що її «переоцінили»

контролюєте свої думки, стараючись про щось не думати, то активніше ваші думки контролюють вас.

Як і муки кохання, окремі думки настільки антикрихкі, що коли ви намагаєтеся вигнати їх із голови, вони ще більше чіпляються там і стають нав’язливими. Психологи довели всю іронію картини: що активніше ви кон

Ось чому політичні заворушення й протести бувають дуже антикрихкими. Душити їх силою — марна справа, треба або маніпулювати, або здаватися, або діяти хитрістю, як Геракл проти Гідри.

Отже, антикрихкість активізує нас, реагуючи на стреси й травми та даючи гіперреакцію і гіперкомпенсацію.

Люди готуються до минулої війни, природа — до майбутньої.

Наше тіло вміє тонко передчути ймовірний розвиток подій і оцінює ризики значно краще, ніж розум.