Варта у Грі. Артефакти Праги

Хай вона стане нагадуванням про те, що за все треба платити. Бо ваші життя короткі й ви бездумні, Пожирачі. Кидаєтесь у вогонь, не думаючи про те, кого він палить, не думаючи про те, що буде далі. Але далі завше є.

Сміливість поважаємо як найвищу з чеснот.

повороти долі ніхто в руках не тримає

тепер ще треба зціпити зуби й дійти до кінця

зроблю щось співмірно велике з тим, що бачу у своїх снах

Час тікав. Тікали ідеї, здогадки й можливості. Тікали шанси. Не тікала тільки внутрішня темрява — вона поглиблювалася, пробивала всі щити і вила собі кубло так глибоко, що ніхто не міг її вичавити, навіть якби захотів. Але що на її місці — під усіма покривами — цього Златан не знав. Часом він почувався порожнім і хапався за темряву всередині, за це осердя, яке давало йому силу і змогу торкатися павутини невидимого світу. Але часом і це не допомагало. Як зараз, коли тіло знемагало від надміру енергії і спалахи виривалися — завчасно або невчасно, сповнюючи його життя зайвими проблемами.

Борги тре' повертати, інакше задушать.

Жалюгідно, як на мою думку, — валандатися за чоловіком. Ще й таким, котрий сам досі не знайшов собі місця.

Тож дивіться мені, виживіть

— Я, дядьку, взагалі хотів би відпочити від роботи. Років так зо два-три. Відкладених коштів вистачило б на скромне життя.