Насім Ніколас Талеб

й невчені, начальство й простолюд — бачимо мідяк і не помічаємо золота? Чому зосереджуємося на злободенному дріб’язку замість гіпотетично масштабних подій, хоча їхній вплив очевидний?

вільний ринок працює тому, що дає змогу спіймати удачу через спроби й помилки, а не отримати її у винагороду за вміння й навички. Отже, треба експериментувати по-максимуму й ловити якомога більше чорнолебединих можливостей

наскільки обмежений урок дають нам досвід і спостереження, наскільки вразливе наше знання.

людська природа змушує нас вигадувати їй пояснення зад­нім числом, відтак подія починає виглядати зрозумілою й передбачуваною.

Коли знаєш, де впадеш, то соломку підстелиш.

невідворотна. Сталося те, що мало статися, і не треба картати себе.

не гризе відчуття вини, вони ніби перестають бути відповідальними за незворотне. Сталося так, як мало статися.

хочете згодувати публіці новину, додайте до неї «причину» й конкретику.

Національний характер» годиться для кіно чи для війни, але будучи платонівським поняттям він позбавлений будь-якої емпіричної цінності; менше з тим, і англійці, і неанглійці сліпо вірять в існування англійського «національного темпераменту».

проблема не журналістів, а публіки. Ніхто й долара не заплатить за абстрактні статистичні викладки, схожі на нудну інститутську лекцію. Ми любимо історії, і це — нормально, хіба що варто частіше перевіряти чи не викривляють вони реальність. Раптом художня література розповідає правду, а документальна — брехню? Можуть байки і притчі стояти ближче до правди, ніж десять разів перевірені факти в новинах Ей-бі-сі? З