Ренсом Ріґґз

Мене аж трусило від тривоги, думки бігли так швидко, що перечіплялись одна через одну. Те, що станеться далі, залежатиме від мене. Зрештою, я потрібен ви

Джеку, прошу тебе! – кричала пані Сапсан. – Це ж лише хлопчик!
– Лише хлопчи

Заплескавши в долоні, Коул аж заухкав.
– Господи, ми вже близько!
Як одержимий, він б

холера, – задумливо промовив він. – Здається, це не так, як амброзію, приймають. – Він обвів залу поглядом. – А зараз має спробувати хтось інший…
– Мілорде, я дуже

Хлопче! – він показав на мене. – Скинь порожняка у прірву! – Його різкий голос голками проколював мої барабанні перетинки.
Я підвів свого по

Відпусти його, – наказала вона мені.
Я шоковано подивився на неї.
– Що? Але він збирається…
Пані Сапсан поклал

Ми з Еммою підійшли до них.
– Тепер ви в безпеці, – м’яко сказала вона.
Вони поди

Може, залишити його тут з вами ненадовго, – з диявольською посмішкою промовив Єнох. – Вам точно є про що з ним побазікати.
Витвір підвів

У каміні весело палахкотів вогонь, а столи вгиналися від наїдків, принесених вдячними місцевими: с

Моє повернення додому не було ні тріумфальним, ні легким. Я зруйнував довіру батьків, і здобути її знову буде справою нелегкою та болючою.