Ренсом Ріґґз

ь було від тебе потрібно.
І насамкінець він відкрив фото підлітка з парою великих крил, розправлених за плечима, схожих на совині. Він сидів, трохи згорбившись, на п’єдесталі й з тихим презирством дивився в об’єктив

Із затемненої кімнати праворуч від нас вигулькнув якийсь чоловік. До пояса він був оголений, обличчя прикривала проста біла маска. Він трохи постояв там, де починався коридор, неначе збирався на силі.
А потім задер

згріб у купку жалюгідні рештки своєї хоробрості й раптом збагнув, що мій мозок відділився від тіла, як це часто буває, коли я збираюся зробити щось або хоч

и залишили дилера повзати навкарачки в канаві й хапати ротом повітря. Маска злетіла з його обличчя й теліпалася на вусі. І коли ми вже збиралися покинути цей гидкий пейзаж, я почув тихеньке гарчання й згадав про ведмежат.

ним суцільним вільним падінням у безодню. Щоб у ньому вижити, мені потрібно було стати іншою людиною, гнучкою, такою, що твердо стоїть на ногах, сміливою. Стати таким, щоб мій дід міг мною пишатися. Але моя трансформація була неповною. Цей новий Джейкоб міцно зрісся з попереднім, тож у мене досі був

Підведіть істоту, – тихо скомандував Бентам.
Порожняк чекав за дверима, тож я його покликав. Човгаючи, він зайшов у двері й низько утробно загарчав, неначе зрозумів, що зараз з ним робитимуть щ

– Отже, у вас півтори години на підготовку, – сказав

Пройшовши стежкою крізь зарості дерев, ми вийшли

Стіни і стеля в кімнаті, до якої ми потрапили, були круглі. Виявилося, що ми всередині велетенської дренажної труби, ще до кінця не змонтованої, трид

засміченому приміщенні заблимала лампочка, її світло різало очі, і зненацька стало чітко видно, що більшість фігур – просто манекени, вочевидь, не живі люди. Манекени чи якісь анатомічні моделі, щ