Ренсом Ріґґз

війна — це…

— Вірус, — підхопив Г’ю.

— Що «не визнає кордонів»

Подеколи стара світлина, давній друг чи вицвілий од часу лист нагадає, що ви вже не той, ким були колись, бо ж людини, яка мешкала поміж інших, мала певні цінності, робила той чи інший вибір, щось писала, більше немає. Самі того не помічаючи, ви здолали величезний шлях; дивне стало звичним, а звичне — якщо не дивним, то принаймні незручним чи недоладним.

Війну не виграєш, якщо відмовляєшся наражати воїнів на небезпеку

Я вперше бачив Єноха в такій безнадії, і це лякало. Здебільшого цей хлопець був просто нестерпний, та водночас і непохитний, і досі я навіть не усвідомлював, як сильно розраховував на його незламний дух

Минуть роки, і коли дивні, яких Коул вирішить залишити живими, муситимуть присягнути на вірність імперії зла, вони таємно збиратимуться разом і розповідатимуть про тих, хто до останнього боровся, аби його зупинити. І, можливо, це надихне їх зробити ще одну спробу.
— Від такої «втіхи» аж дрижаки беруть, Нуллінґсе, — зітхнув Єнох.
— Краще боротися й зазнати поразки, аніж узагалі ніколи не боротися, — процитував Едисон.
— Ліпше згоріти, ніж згаснути, — докинула Емма.
— Гай-гай, — мовив я.
— Так і знай, — сказала вона

Не поспішайте, я прихопив із собою роман

ліпше вже померти, ніж перетвори­тися на Коулового в’язня чи раба, і ми всі з нею погодилися

Навіть тоді наші зусилля не вважатимуться марними, — зауважив Мілард, — адже ми залишимося тими, хто боровся.

Здається, що наші випробування ніколи не закінчаться.
— Закінчаться, — мовив Горацій. — Добром чи злом, перемогою чи смертю… але невдовзі таки закінчаться

Це завдання було таким колосальним і водночас сумнівним, що я не міг уявити, якими будуть його наслідки,