uk

Франц Кафка

  • Анастасія Лесівцитирует2 года назад
    напевно, сестра намагалася позбавити їх хоча б маленьких печалей, тому що страждали вони справді достатньо.
  • Анастасія Лесівцитирует2 года назад
    потім заметушилися й вони: батько, праворуч, став дорікати, матері за те, що вона не віддала це прибирання сестрі; сестра ж, ліворуч, навпаки, кричала, що їй ніколи більше не дадуть прибирать кімнату Грегора; тим часом мати намагалася відтягнути в спальню батька, який від хвилювання зовсім загубив владу над собою; отрясаючись від ридань, сестра молотила по столу своїми маленькими кулачками; а Грегор голосно шипів від злості, тому що нікому не приходило в голову зачинити двері та позбавити його від цього видовища і від цього шуму.
  • тусяцитирует10 месяцев назад
    I Грегору здавалося, що далеко розумніше було б залишити його зараз у спокої, а не набридати йому плачем і умовляннями. Але їх усіх гнітила — і це виправдовувало їхню поведінку — саме невідомість.
  • Софія Іванськацитируетв прошлом году
    Двох сильних чоловіків — він подумав про батька й слуг — було б достатньо;
  • Софія Іванськацитируетв прошлом году
    він залишав собі всього декілька гульденів
  • Софія Іванськацитируетв прошлом году
    керуючий справами, комівояжери й учні-хлопчики, дурень-двірник, два-три приятелі з інших фірм, покоївка з одного провінційного готелю — чудовий легкий спогад, касирша з одного магазину капелюхів, за якою він всерйоз, але занадто довго упадав,
  • Софія Іванськацитируетв прошлом году
    чудовий легкий спогад, касирша з одного магазину капелюхів, за якою він всерйоз, але занадто довго упадав,
  • Daria Фещукцитируетв прошлом году
    Отак щодня вставати вдосвіта, то можна зовсім отупіти,— подумав він.— Людині треба висиплятися
  • анечкацитирует2 года назад
    «Таж і я що-небудь з'їв би, – заклопотано говорив собі Грегор, – але тільки не те, що вони. Як багато ці люди їдять, а я гину!»
  • b0785891360цитирует3 месяца назад
    А втім, хтозна, може, мені було б краще. Якби я не тримався місця через батьків, то давно б кинув його; пішов би просто до шефа й сказав би йому геть усе, що думаю. Він би, певно, упав із своєї конторки! Дивна звичка — розмовляти зі службовцем згори вниз, сидячи на високій конторці. А підійти треба впритул, бо шеф недочуває. Ну, ще не все втрачено; як тільки я зберу грошей, щоб сплатити йому батьків борг — на це треба п'ять або й шість років, — то неодмінно так і зроблю. I буде по всьому. А поки що треба вставати, бо мій поїзд відходить о п'ятій».
fb2epub
Перетащите файлы сюда, не более 5 за один раз