Хоакім де Посада

П’ять кроків зефірного плану

1. Що тобі потрібно змінити? Які стратегії ти здатна застосувати негайно, щоб припинити з’їдати свій зефір? До чого ти готова заради змін?
2. Які твої сильні та слабкі сторони? Що тобі треба вдосконалити? Як це зробити найкращим чином?
3. Які твої головні цілі? Обери щонайменше п’ять цілей і запиши їх. Потім запиши, що необхідно зробити для їхнього досягнення.
4. У чому полягає твій план? Виклади його в письмовій формі. Якщо ти чітко не бачиш своєї цілі, ти її не досягнеш.
5. Що ти збираєшся робити, щоб реалізувати свій план? До яких дій ти готова вдатися сьогодні, завтра, наступного тижня, наступного року, щоб наблизитися до своєї мети? Постав собі запитання, як Артур у притчі: «Як зохотитися робити речі, які не­успішні люди робити не бажають?»

Успіх не залежить від того, спокушався ти в минулому на зефір чи ні. Успіх залежить від того, щоти готовий зробити сьогодні, щоб стати успішним завтра

Успіх не залежить від твого минулого чи поточних обставин. Успіх починається з твого бажання робити речі, які неуспішним людям не до снаги.

«Щоранку в Африці прокидається газель.
Вона знає, що має бігти швидше за найшвидшого лева, інакше загине.
Щоранку десь там прокидається й лев. Він знає, що має бігти швидше за найповільнішу газель, інакше буде приречений на голодну смерть.
Немає значення, лев ти чи газель.
КОЛИ СХОДИТЬ СОНЦЕ, ТИ ВЖЕ МАЄШ БІГТИ»

Незалежно від того, як ти заробляєш на життя, твоя перша і найголовніша справа — навчитися спілкуватися з людьми. Ті люди вирішуватимуть, чи мати з тобою справу, протягом перших тридцяти секунд вашого знайомства

Мета + завзяття = душевна рівновага

Великий кредит = більші борги

Будьте непохитними та не зупиняйтеся

Батько передав Аруну ключі від машини і сказав: «Синку, їдь додому. Мені доведеться йти додому пішки».
— Що?! — вигукнув Артур.
— Так само й Арун відреагував на слова батька. Йому треба було подолати п’ятнадцять кілометрів. А тепер послухай відповідь батька: «Синку, якщо за сімнадцять років я не спромігся навчити тебе довіряти мені, я, напевне, дуже поганий батько. По дорозі додому я маю поміркувати над тим, як бути кращим. І я прошу в тебе вибачення за те, що погано тебе виховав».

Наприкінці своєї кар’єри, давно вже будучи зіркою, він навіть перед грою зі слабкою командою мав звичку приходити на майданчик за декілька годин до появи решти гравців, аби виконати ретельно продуманий ритуал.