bookmate game

READ-BOOK. NET

  • mariykaцитирует2 года назад
    — Волейболіст? Але тобі трохи зросту бракує.

    — Ага. І саме через це я не став волейболістом.

    — Серйозно?

    — Це був жарт.

    — Погано в тебе з жартами, Гордюша.

    — Вибач? — перепитав він, глянувши на мене. — Як ти мене назвала?

    — Гордюша, — повторила я. — А в чому проблема? У тебе таке дивне ім'я, що скорочених форм нема. Як мені тоді тебе називати?

    — Гордій! — роздратовано сказав хлопець. — І все.

    — Може, Гордій Теодорович ще? — фиркнула я.

    — Якщо захочу, то будеш і так називати.

    — Ніколи! Ти, мабуть, сподівався отримати покірну дружину. Тобі не пощастило, любий! Але ти не засмучуйся, адже це всього лише на шість місяців.

    — Шість довбаних місяців, — різко сказав він та заплющив очі. Гордій похитав головою, а тоді видихнув. — Де Антон знайшов тебе?

    — На дорозі, — просто відповіла я.

    — Що ти робила на дорозі у весільній сукні?

    — У мене сьогодні мало бути весілля, але я втекла з нього. Дорогою мене підібрав Антон і запропонував фіктивно вийти за тебе. Я й погодилася.
  • mariykaцитирует2 года назад
    Гордій натиснув якусь кнопку на стіні й перед нами відчинилися двері. Тут були сходи, по яких довелося підійматися. Я ледь не заплакала, коли побачила їх. Мене і так уже страшенно ноги боліли.

    — Слухай, а як тобі та традиція, що наречений несе наречену в їхній дім на руках? — спитала я, дивлячись на хлопця, а він лише закотив очі.

    — Не знаю такої традиції. Ходімо, Полінко!

    — Полінка, — повторила я та усміхнулася йому. — Як мило! То може, понесеш мене трохи? Ноги страшенно болять.

    — Тоді зніми туфлі та йди боса, — просто сказав він.

    — Ага, вже! І ставати босоніж на цю холодну плитку? — буркнула я та стала однією ногою на сходинку. — У мене ще і туфлі їздять по ній!

    Гордій важко видихнув та подивився у стелю, наче питав за що йому такий подарунок у вигляді мене. О, це він ще поки просто не розуміє, що йому насправді дуже пощастило!

    — Ти мене доведеш! — крізь зуби сказав він.

    Я не зчулася, як хлопець різко підняв мене на руки та перекинув через одне плече. Коли я просила його нести мене, то не зовсім це мала на увазі. Думала, що все буде як у романтичних фільмах, але мене ледь не знудило, коли я висіла на його плечі. Він почав підійматися сходами, а я ж міцно вчепилася руками за його піджак. У голові з'явився неприємний біль, а я відчула, що мої щоки почервоніли. Нарешті він зайшов у коридор та обережно поставив мене на ноги. В очах потемніло та закрутилася голова. Я мало не впала, але Гордій міцно тримав мене за талію. Я декілька разів покліпала очима, приходячи до тями, а тоді подивилася на хлопця. Він був надто близько і я чомусь відчула себе ніяково.
  • mariykaцитирует2 года назад
    — Це було досить жорстко, — сказала я. — Те, як ти притягнув мене до себе, але мені сподобалося. Буде продовження?

    — Спи! — Гордій поцілував мене в плече. — Добраніч, Поліно.

    — І тобі, — прошепотіла я та все ж заплющила очі.

    З ним було так тепло, затишно та зручно, що я навіть не помітила, як поринула у міцний сон.
  • mariykaцитирует2 года назад
    — Що таке? Я справді хочу морозива.

    — У мене таке враження, що ти не зовсім про нього говориш.

    — Ф-у-у! — протягнула я та скривилася. — Звідки у тебе ці вульгарні думки?

    — Це все ти, Поліно, — пробурмотів він, — і твоє кляте морозиво, про яке я зараз думаю.

    — О, то тобі теж хочеться пломбіру? — солодки голосом прошепотіла я.

    — Усе! Злазь з мене.
  • mariykaцитирует2 года назад
    — Не хвилюйся, Полінко! — сказав він, усміхнувшись. — Ми зробимо це усюди, де тільки захочеш, але наш перший раз мав бути особливим.

    — Він і був таким, — прошепотіла я.
  • mariykaцитирует2 года назад
    — Ти дуже сильно загорівся лише від мого тренування, — заговорила я і підійшла ближче до нього. — Здивована, що твоє тіло так реагує на звичайні махи ногами та випади. Ніколи раніше не думала, що чоловіки можуть заводитися, дивлячись на такі речі. Це навіть трохи лякає. Думаю, що тобі треба остудитися.

    Я підняла пляшку з водою та вилила її йому на голову. Краплі повільно стікали по його обличчі та грудях. Я закусила губу, стримуючись, щоб не засміятися. Декілька шматочків лимона впали на його голову. Гордій здивовано відкрив рота. Мабуть, він не очікував, що я зроблю це. Хлопець підняв свою руку до волосся та забрав звідти лимон.
  • mariykaцитирует2 года назад
    — Ти молодець, Полінко.

    — Щ-що?

    Я трохи насупилася, поки Гордій розглядав мене. Він був так близько, що я могла б трішки потягнутися та торкнутися до його губ своїми.

    — Кажу, що ти добряче їй наваляла, — мовив він, усміхнувшись. — Та ще й мене вдарила в живіт. Я боюся тебе.

    — Тепер ти знаєш, що мене краще не дратувати. — Я тихо засміялася. — Ти справді не злишся?

    — Не злюся. Вона не мала права ображати тебе, Поліно. І де ти відкопала того нареченого? Поки ви билися, він встиг втекти на двадцять метрів.

    — Напевно, боявся, що теж отримає від мене.

    Я знову засміялася та подивилася на Гордія. Не очікувала від нього підтримки. Думала, що він буде злитися через ту бійку. Гордій опустив свою руку та поклав її на мою талію. Мені чомусь захотілося віддячити йому за розуміння. Я потягнулася і легко доторкнулася своїми губами до його губ. Вони були такими теплими, ніжними та м'якими. Він завмер на місці від здивування. Я різко відсторонилася, коли зрозуміла, що щойно поцілувала його.

    — Ой, вибач! — швидко сказала я. — Це вийшло випадково.

    Моє серце почало битися сильніше від його пильного погляду. Цікаво, він теж щось відчув?

    — І несподівано, — пробурмотів Гордій.

    — Як і наше весілля, — мовила я та знервовано усміхнулася.

    — Як і наше весілля, — погодився він.

    Я не зчулася, як хлопець сильніше стиснув мою талію, притягуючи мене ближче до себе. Гордій раптом нахилився та накрив мої губи своїми у палкому поцілунку.
  • mariykaцитирует2 года назад
    Я заплющила очі та ледь розімкнула губи, дозволяючи йому поглибити поцілунок. Моє тіло затремтіло в його руках і він ще ближче притягнув мене до себе. Я поклала свої руки на його шию, торкаючись гарячої та ніжної шкіри. Мені вмить стало надто жарко, а ноги підкосилися. Якби Гордій не тримав мене так міцно, то я б уже давно впала. Його м'які губи пробуджували у мені дикі бажання, з якими не було сил боротися. Нам обом бракувало дихання, але він продовжував досліджувати мене, пробувати на смак. Я повільно провела своїми руками вниз та зупинилася на його грудях, що нестримно здіймалися під моїми пальцями. Незрозумілі почуття переповнювали мене. Моє серце ледь не вистрибнуло з грудей. Однією рукою Гордій тримав мою талію, а іншу поклав на мою шию. Він легко потягнув мене за волосся і я трішки повернула голову, даючи йому кращий доступ до своїх губ. Гордій відсторонився на декілька міліметрів, дозволяючи нам обом вдихнути повітря, а потім знову поцілував мене. Я ж не втомлювалася відповідати йому на поцілунок. Міцно вчепилася за його сорочку з такою силою, що пальці вже починали боліти. У цей момент мені хотілося значно більшого. Він так сильно притиснув мене до свого тіла, що я не могла дихати. Його запах, гаряче дихання та ніжні губи зводили мене з розуму. В голові запаморочилося. Я готова була впасти на цю холодну бруківку та перетворитися на калюжу, аби лише не переривати цей поцілунок.
  • mariykaцитирует2 года назад
    Раптом з'явилося відчуття невагомості, і я тихо скрикнула, коли Гордій підняв мене на руки. Я міцно вчепилася за його шию і здивовано подивилася на хлопця.

    — Навіщо ти...

    — Плитка холодна, а ти боса, — пояснив Гордій. — Ще захворієш.

    Я ледь відкрила рота, вдивляючись у його обличчя. Це було так дивно та тривожно водночас. Приємне тепло з'явилося в моєму животі, наче усі метелики прокинулися після довгої сплячки. Я обійняла Гордія за шию та поклала свою голову на його плече, ховаючи усмішку. Мені подобалося, коли він був таким турботливим. Він рідко проявляв себе з цієї сторони, але щось мені підказувало, що у його стінах уже з'явилися тріщини.

    Гордій зайшов у коридор та піднявся на другий поверх, все ще тримаючи моє тіло на своїх руках. Мені зовсім не хотілося, щоб він відпускав мене, але все ж хлопець зробив це. Я сперлася до дверей у свою кімнату і глянула на Гордія. Тут було так темно, а він стояв дуже близько до мене. Якби я зробила хоч крок в його сторону, то ми знову могли б поцілуватися. Але тепер мені хотілося, щоб він першим зробив це.
    Гордій деякий час уважно дивився на мене, а потім трохи відступив. Я розчаровано видихнула. Мабуть, це було голосно, бо я помітила легку усмішку на вустах хлопця.

    — Добраніч, — сказала я та взялася за ручку дверей. — Якщо раптом не зможеш заснути, то можеш уявити мене. Я дозволяю.

    — Навіть якщо це будуть еротичні фантазії? — спитав він таким глибоким голосом, що моя шкіра вмить покрилася сирітками.

    Я усміхнулася та знову глянула на Гордія. Він же сперся до дверей навпроти, де була його кімната.

    — Якщо ти думатимеш про мене у цьому плані, то точно не заснеш, — впевнено мовила я.

    — Тоді мені доведеться прийти до тебе вночі, — сказав Гордій, усміхнувшись.

    — А мені доведеться замкнути двері.

    — У такому випадку я їх виб'ю, Поліно.

    — Хм, дуже самовпевнено.

    Я усміхнулася, а тоді все ж зайшла у свою кімнату та зачинила за собою двері. Тут було так холодно та порожньо, що я обійняла себе. Коли опустила погляд, то помітила, що на мені досі був піджак Гордія. Може, повернути йому його зараз? Я похитала головою та важко видихнула, спершись до стіни. Почула, як навпроти зачинилися двері. І хоч як би сильно мені не хотілося у цей момент піти до нього, я все ж пересилила свої бажання.

    — Це вже занадто, — прошепотіла сама до себе. — Тільки не закохайся в нього, Поліно! Тільки не закохайся...
  • mariykaцитирует2 года назад
    — Це не означає, що у нас з тобою він буде, — буркнула я, склавши руки на грудях. — А ти фантазував про мене у цьому плані?

    — Не буду брехати, — сказав хлопець. — Я думав про це.

    Я відвела погляд та легко закусила нижню губу, стримуючи задоволену усмішку.

    — І про що ти думав? — поцікавилася я, нахилившись до нього, а тоді прошепотіла: — Ти уявляв мене голою?

    — Перестань, Поліно! — Гордій прочистив горло. — Не думаю, що зараз хороший момент, щоб говорити про це.

    — Ну, ти сам розпалив мою цікавість. Мені тепер хочеться дізнатися, що у твоїй голові.
fb2epub
Перетащите файлы сюда, не более 5 за один раз