— Я бачила вас таким раніше, — випалює вона, відшукавши ці риси в пам’яті. — З таким обличчям ви приходили на мій виступ.
— Ви запам’ятовуєте всіх своїх глядачів? — дивується хлопець.
— Не всіх, — зізнається Селія. — Але тих, хто дивиться на мене так, як ви, запам’ятовую.
— Це як?
— Наче вони не можуть вирішити, бояться мене чи хочуть поцілувати.
— Я вас не боюся, — промовляє Марко.