Ерін Морґенштерн

— Одні мої романи тривали десятиліттями, а інші — кілька годин. Я кохала і принцес, і простолюдинів. Гадаю, усі вони теж кохали мене, кожен по-своєму.

Це типова відповідь Тсукіко. Наче й відповіла, але нічого не зрозуміло. Ізобель більше не наполягає

— Не всіх, — зізнається Селія. — Але тих, хто дивиться на мене так, як ви, запам’ятовую.

— Це як?

— Наче вони не можуть вирішити, бояться мене чи хочуть поцілувати.

— Я вас не боюся, — промовляє Марко

— Який намет ваш улюблений?

— Хочете правду? Ваш

— Я легко вмію вводити в оману, — усміхається Марко.

— Тепер я стежу за вами, тож стане складніше.

— Мені подобається ваша увага, — каже хлопець. — Дякую за це. За те, що залишилися.

— Пробачаю вам украдену шаль.

Селія всміхається, а Марко щиро сміється

— Найслабші чари можуть бути найефективнішими, — каже Ізобель і сама дивується, що в голосі бринять сльози.

Капелюх не відповідає.

— Не думаю, що ти взагалі на щось впливаєш, — каже далі дівчина.

Капелюх — ані пари з уст.

Їй хотілося лише зберегти цирк у рівновазі. Не дозволити суперникам нашкодити одне одному чи тим, хто поряд.

Аби терези не зламалися.

І лише за мить вона розуміє, що насправді на вулиці біля намету кричить Крихітка Мюррей.

Гер Фрідрік Тіссен завалюється долілиць, і містер А. Г** підхоплює його.

— Було б добре, — озивається Крихітка. Бейлі відпускає хлопчикову руку, а дівчинка нахиляється та швидко цілує його в щоку. Малий одразу відчуває, що шаріється. — Добраніч, — додає Крихітка, відходячи.

— В-в-вам теж, — затинається Бейлі.

— Я б заклалася, що більше за сукню його цікавить те, що під нею.

Селія сміється, але вона знає, що Тітонька Падва не помиляється. Дівчина відчуває, як Марків погляд увесь вечір обпікає їй потилицю, і це стає чимдалі важче ігнорувати.

Сновида — це той, хто може знайти свій шлях лише в місячному сяйві, і кара його в тому, що він бачить світанок раніше за решту світу.

Оскар Вайлд, 1888