Свідомість бунтується проти безтямного болю й нужденності буття й западає в сон
b1752879842цитирует2 года назад
Батько... мати... жінка... діти?.. Що це? Якась імлою овіяна, в струї вічності похована, приспана в душі згадка з давньої-прадавньої, замерклої минувщини. Якась неймовірна, чудова казка з раю, котрого немає на цій землі
b1752879842цитирует2 года назад
Може, там глибоко внизу, є життя й людське серце.
b1752879842цитирует2 года назад
Жити ми хочемо всі. Та кому в голові те, що ми хочемо? Ми мусимо! Хто хоче мусити?
b1752879842цитирует2 года назад
Ви, може, побачите балеві дами очима, а я, здається, тільки душею. Однак очима душі я більше побачу від вас.
b1752879842цитирует2 года назад
Тут урвав і глянув на сліпого товариша, що стояв набоці, байдужий на всі радощі і, здається, на всі болі.
b1752879842цитирует2 года назад
Час перестав уже існувати для мене. Немає для мене будучності, не стоїть за мною минувшина. А теперішність? Це кривава точка межи двома вічностями.
b1752879842цитирует2 года назад
У твоїй душі, значить, і в душі багатьох людей живе ідея людяності й добра. Ця ідея — це поки що іскра під попелом людського самолюбства і звірячості.