Олександр Михед

Влада показала білі зуби. Які так хотілося поцілувати. І вибити.

Мене збуджували її маленькі пальці.

вдивляється в келих, за всіма нашаруваннями косметики і захистом маніпуляцій я нарешті бачу дівчинку, в яку закохався чотири роки тому.

Імена, що скидалися на бренди, не доступні середньому гаманцеві.

Якось неуважно попрощався з мамою і дідом

Ніби боявся не я.

Боялася моя сутність. Бо полювання йшло за нею

Худоба, яка ніколи не дізнається про існування вольєру.

Майже через два місяці, 27 лютого 1917 року, його нагородять Геор­гіївською медаллю 4-го ступеня за № 556063.

У 1933-му він обміняє її на хліб.

За його спиною вже буде війна і розкуркулення. Попереду — ще одна мобілізація, ще одна Світова війна і повсякденна колотнеча за виживання.

трупи вбитих бойовиків присипали хлоркою, бо штин від падла чутно було по всьому району.

допомога — це те, що потрібно саме зараз. І часом — це не вода і не їжа. А місце, з якого можна злетіти.