Michel Houellebecq

Однак на ранок після захисту (а може, і того самого вечора) найперше, що спало на думку, було: щойно втрачено щось безцінне, чого вже ніколи не повернути, — свобода. Багато років рештки агонізуючої соціал-демократії дозволяли мені (за допомогою стипендій, системи знижок та різноманітних соціальних привілеїв на кшталт поганенького, але дешевого харчування в університетських їдальнях) присвячувати більшу частину часу обраній мною ­діяльності: вільному інтелектуальному відвідуванню свого друга.

Кілька приватних уроків, що їх я дав, сподіваючись покращити рівень життя, швидко переконали мене, що з моїх вуст даремно переказувати знання, що скільки людей — стільки й способів думання і що жодним чином цю першорядну нерівність не можна не лише усунути, а й зменшити.

Кохання чоловіка є нічим іншим, як визнанням отриманої утіхи