Иван Котляревский

То виборний Макогоненко; чоловічок і добрий був би, так біда - хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається; де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже.

Нептун iздавна був дряпiчка

Хоть од Дидони плив поспiшно,
Та плакав гiрко, неутiшно.
Почувши ж., що в огнi спеклась,
Сказав: "Нехай їй вiчне царство,
Менi же довголiтнє панство,
I щоб друга вдова найшлась!"

Щоб на Олимп вродилась вмиг.

Троянцi всi замурмотали,
Дидонi низько в ноги

Еней був парубок моторний1
I хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятiший од всiх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Вiн, взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянцiв,
Осмалених, як гиря, ланцiв,
П'ятами з Трої накивав.

Но зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка, -
Енея не любила - страх;
Давно уже вона хотiла,
Його щоб душка полетiла
К чортам i щоб i дух не пах.

Но зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка, -
Енея не любила - страх;
Давно уже вона хотiла,
Його щоб душка полетiла
К чортам i щоб i дух не пах.

Еней був тяжко не по серцю3
Юнонi - все її гнiвив;
Здававсь гiрчiйший їй вiд перцю,
Нi в чiм Юнони не просив;
Но гiрш за те їй не любився

Що, бачиш, в Трої народився
I мамою Венеру звав;
I що його покiйний дядько,
Парис, Прiамове дитятко,
Путивочку Венерi дав.