Володимир Єшкілєв

Володимир, — Виговський підніс чарку, — що вєсєліє на Русі єсмь пітіє. Тож п’ємо, брацця, за гетьмана нашого, що одним своїм словом смертний рокош стишив і комісарів від погибелі врятував.

А ще є справа, до якої в Москві ставляться поважніше, аніж до війн і бунтів, — стишив голос Григорій. — Це справа подімєнщиков, себто самозванців. Тут вся царська сила дибки стає.

Ще б, — гмикнув Зорка. — Романови на троні недовго, та й всілися на нього через голови значніших фамілій. Не княжого вони роду, боярського. Не Рюри-кової кістки. Бояться, що знайдеться для престолу московського більш законна дупа. Тут їх і можна взяти за м’яке.