Наталія Довгопол

— Дружба — це взаємовигідне партнерство. Контракт, як зараз говорять у вашому світі. І він закінчується, як тільки ти стаєш непотрібною іншій людині.

— Допоки на світі лишається хоч одне живе створіння, яке потребує нашої любові й турботи — життя продовжується! Жити — це дарувати любов, а не вимагати її від інших. Жити — це любити

Дівчина чарівливо всміхнулася, демонструючи великі білі зуби з прогалинкою між двома передніми. Та й сама вона була дорідна, висока й плечиста. Її пташиний ніс із горбинкою, смаглява шкіра й зібране ззаду кучеряве каштанове волосся видавали в ній грекиню. Лише сині очі, що світилися м’яким теплим вогнем, свідчили про краплю північної крові в її родовому дереві.

«Ти не можеш перетнути море, просто стоячи на березі й дивлячись на воду». І це не я придумала, а Рабіндранат Тагор

Дівчинка як дівчинка, нічого незвичайного. Хіба що божевільна. Причинна.

Сім років. Сім довгих років він прожив у вовчій подобі, раз на місяць, у повню, перекидаючись на чоловіка.

— Тесей облишив ту, яка врятувала йому життя?
— А ти чого чекала? Це ж чоловіки. Їм швидко набридають хороші дівчатка, які світ готові віддати заради них.

«Сьома дочка — завжди відьма», — перешіптувалися за її спиною

А десь там, за вікном, знову падав сніг, лагідно устилаючи дорогу та нагадуючи, що й без чаклунів світ сповнений чудесами. Треба лише вчасно їх розгледіти.