Пантелеймон Куліш

Сомко був воїн уро­ди, возраста і красоти зіло дивної» (пишуть у літопи­сах); був ви­сокий, огрядний собі пан, кругловидий, руся­вий; го­ло­ва в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зо­рі; і вже чи ступить, чи заговорить, то справді по-геть­ман­сь­ки

Первий запорожець був здоровенний козарлюга. Пика ши­

ши­рока, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чу­при­на, піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кі­нсь­ка гри­ва; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізви­са­ли; очі так і грають, а чорні, густії брови аж геть під­ня­лись над ти­ми очима, і - враг його знає - глянеш раз: зда­є­ть­ся, супи­ться; глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх. А другий був молодий, високий козак, тілько щось азіатське; зараз і видно, що не нашого поля ягода, бо до Січі сходились бурлаки з усього світу: прийде турок - і ту­рка приймають; прийде німець - і ні­мець буде запорожцем, аби перехрестивсь да сказав: «Ві­рую во Христа Ісуса; рад во­ю­вати за віру християнську».