Дік Свааб

центр агресії — амигдала

Гіпоталамус потрібен для почуття закоханості, материнської любові та створення пари. Інші мозкові ділянки, які демонструють зміну активності при відчутті радості чи щастя, насправді потрібні не для радісних відчуттів, а для пов’язаних із ними процесів, таких як навчання, пригадування, прийняття рішень чи іншого впливу на нашу поведінку.
У різноманітних відчуттях радості задіяні численні хімічні речовини-трансмітери. Допамінова система винагороди задіяна в радісних передчуттях, мотивації та орієнтації на задоволення. Під час депресії гормон стресу кортизол гальмує цю систему, тому ми не можемо відчувати радість. Кокаїн забезпечує тривалішу доступність допаміну для тих клітин, на які діє цей трансмітер. Опіатоподібні хімічні трансмітери, які виробляються самим мозком, також співвідповідальні за почуття щастя. Окситоцин та вазопресин беруть участь у почутті закоханості, оргазмі, утворенні пари і материнській любові. В аутистів виявили брак обох цих речовин-трансмітерів

Коли їдеш на роботу, гублячись у різних думках, то під час керування у складній дорожній ситуації автоматично приймаєш сотні рішень, при чому рішень, які можуть коштувати життя, і раптом розумієш: «О, та я вже приїхав!»

Зловживання алкоголем може спричинити хворобу Корсакова, форму деменції, при якій пацієнт заповнює провали в пам’яті вигаданими історіями, в істинності яких він твердо переконаний. Та це не означає, що такий пацієнт зовсім нічого не пам’ятає.

конгенітальна гіперплазія наднирників, форма «порушення сексуальної диференціації», що виникає, коли в утробі наднирники дівчинки виробляють занадто велику кількість чоловічого гормона тестостерону.

Як уже було зазначено (див. розділ IV.1), під час диференціації нашого тіла та мозку в чоловічому чи жіночому напрямку можуть виникати проміжні форми, які інколи призводять до важких наслідків.

Викриття зі всього світу показали, що через табу, накладене на тему педофілії, ми навіть уявлення не мали про те, як часто вона трапляється в церкві, а вже тим більше поза церквою.

Через це виростає дуже великий клітор, майже як пеніс, і поведінка також нагадує чоловічу. Та цей діагноз є суто спекулятивним.

Історію Папи-жінки, описану близько 1250 року домініканським монахом Жаном де Меллі, екранізували 1972 року.

Статеве дозрівання починається з поцілунку.
Данґан, 2006