Кассандра Клэр

Люди такі дурні. Вони володіли чимось надзвичайно цінним, але взагалі не берегли це. Вони гинули за гроші, пакетики з наркотою чи за чарівну усмішку незнайомця

Яскравий одяг, клубна музика перетворювали заклад на мрію, на можливість пожити чужим життям, яке дуже відрізнялося від її марудного, рутинного існування.

Джоселін вважала читання сакральним заняттям і зазвичай не переривала Клері на середині книги навіть щоб насварити її.

Здається, вона справді щось побачила, але коли спробувала сконцентруватися, спогади розтеклися, мов вода.

Іноді на твою маму щось таке находить, коли вона вдихає чи видихає повітря!

Що тобі взяти?

— Тільки каву. Чорну, як і моя душа.

— Я сказав, що його поезія жахлива. Було схоже, що він проковтнув словника і почав блювати словами навмання.

Здебільшого люди плачуть не тоді, коли засмучені або налякані, а коли розгублені. Твоя реакція зрозуміла.

На жаль, гірка помста вже скінчилася, — спробував пожартувати Годж. — Тому або чай, або нічого.

Може, лагідні й успадкують землю, та на сьогодні вона належить марнославним. Таким, як я, наприклад