Серед українців часто було заведено цікавитися формами локального мистецтва, які можуть надихнути. Вони досліджували народне коріння, зображували місцеві пейзажі і знаходили новизну в формах провінційного мистецтва: розфарбованих вручну вказівних знаках, аматорській різьбі, вишивці й популярних іконах. Вшановуючи локальні вироби народної творчості, вони неявно кидали виклик розподілу між високими й низькими формами мистецтва, між декоративно-ужитковим мистецтвом і станковим живописом. Такий демократичний імпульс часто надавав ваги національним культурним традиціям, які зрештою задавали вектор київським митцям не лише українського, а й також єврейського походження