Володимир Сосюра

  • b9305189632цитирует2 года назад
    Дні пройшли… Одлетіла тривога…
    Лиш любов, як у серці багнет —
    Ти давно вже дружина другого,
    я ж — відомий вкраїнський поет.
    Наче сон… Я прийшов із туману
    і промінням своїм засіяв…
    Та на тебе, чужу і кохану,
    я і славу б, свою проміняв.
    Я б забув і образу, і сльози…
    Тільки б знову іти через гать,
    тільки б слухать твій голос — і коси,
    твої коси сумні цілувать…
    Ночі ті, та гітара й жоржини,
    може, сняться тепер і тобі…
    Сині очі в моєї дружини,
    а у тебе були голубі.
  • yasyaosipchukцитирует2 года назад
    Бо хто, донько, любить, той не раз і губить
  • yasyaosipchukцитирует2 года назад
    Так і вибраний богом народ
    Між народами вбогий
  • yasyaosipchukцитирует2 года назад
    бо який ти революціонер, коли ти в тюрмі не сидів?
  • yasyaosipchukцитирует2 года назад
    Варити сталь — делікатна справа, важка й закрутиста, щоб сталь вийшла потрібної марки, на язик її не скуштуєш, пальцем не помацаєш, а вона може бути кисла й крихка, може розсипатись від удару, а може луснути від подовження.
    Щоб вуглецю була норма, а кислу сталь треба розкислити — чи фероманганом, чи крем'янкою, а то й самим алюмінієм, кажу — справа із сталлю дуже тендітна справа, та з дівчатами, признаюсь я вам, треба бути ще кращим сталеваром і металургом.
    Треба на око знати, скільки в дівчині сірки, яка дає краснолом, скільки оксиду заліза, і дівчину треба розкислити або яких спеціальних домішок треба додати, щоб вона не іржавіла в життєвій воді та не вкривалася циндрою, коли її розжарити до тисячі градусів. Щоб сама була магнітом, а до інших магнітів не тяглася. І потім вилити зварений метал у виливницю і щоб вийшла така краса, така ніжність, така міць і розкіш, яку годиться мати за дружину кожному сталеварові пролетарського класу
  • yasyaosipchukцитирует2 года назад
    На кожній руці в цього по годиннику, один спішить, другий відстає, так він поглядає на той, що спішить, по ньому пасе…
  • yasyaosipchukцитирует2 года назад
    Серед тих, що пішки ходять, теж люди різні є: і безкрилі й крилаті
  • yasyaosipchukцитирует2 года назад
    А може, в цьому і є воно, щастя? В напрузі, в повноті життя?
  • yasyaosipchukцитирует2 года назад
    Все, власне, так просто, — думалось йому, — варто тільки усвідомити, що живеш один раз, що життя — це той рейс, який не повторюється, і що його треба провести достойно…»
  • yasyaosipchukцитирует2 года назад
    Наново жити, наново любити і наново прагнути. Гнані геть з метою і без мети, вони кинулись, як у вир головою, туди, вперед, у невідоме. І те невідоме почало вдиратися в їхню свідомість вже з перших же днів далі — більше, стверджуючи, що вони таки їдуть туди, де все не так, де все інакше, де зовсім інший світ
fb2epub
Перетащите файлы сюда, не более 5 за один раз