— Я вже казав, який у тебе сьогодні жахливий вигляд? — питає Кардан, відкинувшись на спинку вигадливо вирізьбленого стільця. Тепло його слів робить запитання схожим на комплімент.
— Ні, — мовлю я, рада, що завдяки роздратуванню повертаюся до теперішнього. — Скажи.
— Не можу, — відказує він, а тоді хмуриться.