Володимир Єрмоленко

Краса є завжди самодостатньою, спокоєм, гармонією, еманацією буття речі чи людини; «цікавість» завжди передбачає конфлікт, співвідношення витвору мистецтва до попередніх, суперечку, конкуренцію, укол, рану, постріл.

Зв’язок людей, які прагнуть свободи та мудрості, — це пошук «вибіркової спорідненості», «спорідненості за вибором», Wahlverwandschaft, про яку мріяв Ґете. Щоб стати на ноги, щоб пізнати життя в його смутку та радості, ми маємо обрати своїх ближніх. Ми маємо обрати своїх найрідніших.

«Усе це здавалося таким дивним» — «говорити з людьми, які не хочуть знати того, що ти знаєш, не хочуть, аби ти говорила про страждання, здичавіння, терор і приниження мешканців міста, яке ти щойно залишила».