Саллі Руні

Чи річ просто в тому, що біль, який я відчуваю зараз, такий сильний, що перевершує мою здатність пригадати той біль, який я відчувала весь час?

Можливо, коли згадуєш про страждання, то воно не здається таким поганим, як теперішнє, навіть якщо було набагато важчим — ми й пригадати не можемо, як погано нам було, бо наша здатність пам’ятати слабша за силу того переживання.

Тобі було двадцять із чимось років, ти була в тривалих стосунках, які не вдалися

Не буду розпочинати дискусію щодо Радянського Союзу, але коли він помер — померла й історія.

Якби письменники чесно писали про своє життя, їхніх книжок ніхто би не читав — і правильно б робив!

Тож було легше й безпечніше лишатися в поганій ситуації, аніж брати на себе відповідальність за її завершення.

а я, ймовірно, продовжуватиму приймати невдалі життєві рішення і страждати від періодичних депресивних епізодів

Жити з кимось, кого я дійсно люблю і поважаю, хто по-справжньому любить і поважає мене — як же це змінює життя.

Останнім часом я міркувала про праву політику (мабуть, як і всі ми) і про

те, як це вийшло, що консерватизм (соціальна сила) почав асоціюватися із захланним ринковим капіталізмом. Зв’язок, принаймні для мене, не очевидний, адже ринок нічого не береже, а поглинає все, що є в суспільному ландшафті, а потім відригує позбавленим значення й пам’яті, — це просто як форми взаємодії. Ну що в цьому процесі «консервативного»? А ще мене вражає, що ідея «консерватизму» уже від початку фальшива, бо нічого не можна законсервувати як таке — адже час рухається лише в один бік