О краю мій, Литво![2] Ти на здоров'я схожа!
Яка ти дорога, лиш той збагнути може,
Хто втратив раз тебе. Як видиво живе,
Тебе малюю я, бо туга серце рве.
О Діво пресвята, що в Острій світиш Брамі,[3]
І Новогрудок наш отінюєш, і в храмі
У Ченстоховському проміння розлила!