Мері Шеллі

Друзі дитинства, навіть коли вони не полонять нас винятковими чеснотами, мають над нашою душею владу, яка рідко дістається друзям подальших років. Їм відомі наші дитячі схильності, які можуть у майбутньому змінюватися, але ніколи не зникнуть дощенту; тільки вони наділені здатністю правильно витлумачувати наші вчинки, бо ліпше знають справжні наші мотиви.

Моє життя могло минати легко і в розкоші, проте я бажаю проміняти комфорт на визнання, на славу.

Щоб з’ясувати, що ж таке життя, та збагнути його витоки, я був змушений спочатку познайомитися зі смертю.

Незмінною буває лиш мінливість.

Античні вчителі цієї науки, – мовив він, – обіцяли неможливе і нічого не зробили. Сучасні вчені обіцяють мало; вони знають, що один метал неможливо перетворити в інший і що еліксир життя – це лише примара, але ці філософи, чиї руки, здається, створені лише для того, щоб порпатися в багні, а очі, щоб вивчати щось у мікроскопі чи плавильному тиглі, справді творять чудеса. Вони проникають у закутки природи й показують, як все влаштовано у прихованих місцях. Вони підіймаються в небо; вони відкрили таємницю циркуляції крові й природу повітря, яким ми дихаємо. Вони опанували нові і майже безмежні сили, вони можуть віддати команду грому в небесах, відтворити землетрус і навіть скопіювати невидимий світ з його тіней.

що кожну годину свого дитячого життя я отримував урок терплячості, милосердя, самоконтролю і що я просто плив за течією, а життя для мене було суцільною насолодою.

моя ж заповзятливість не давала мені сидіти на місці і я сильніше відчував жагу до знань.

Манили мене саме таємниці неба та Землі.

природничі науки є тим духом, що управляв моєю долею,

вели мою пристрасть до цієї науки.