Ґільєрмо дель Торо

In consiliis nostris fatum nostrum est, писало там.

«Наша доля — сукупність наших рішень».

В юності нам здається, що ми безсмертні. А може, нам ще не настільки важить про смерть?

Зло рідко набуває впізнаваної подоби відразу. Часто все починається з ледве чутного шепоту. Із погляду. Зі зради. А потім росте, коріниться, досі невидиме, непомічене. Лишень у казках зло набуває конкретної форми. Страшні сірі вовки, лихі королі, демони та чорти…

Наша доля — сукупність наших рішень».

Смерть — страшна коханка, і є тільки один спосіб подолати цей страх — служити у неї катом.

Інколи віднайти правду легше, ніж потім мати з нею справу.

Батько навчив лише, що найстрашніші звірі ходять на двох ногах.

Бібліотеки не тримають секретів — вони їх відкривають

Любов убиває різними способами.

Часом дорогі для нас речі розповідають про нас навіть більше, ніж те, кого ми любим