Кетрін Стокетт

— Ну, дідько його бери, вмикай на повну потужність, — дозволяє тато, і я переміщую ручку на «3». Це найвищий, найхолодніший, найпрекрасніший рівень, а мати хихоче. Ми стоїмо, пороззявлявши роти, ніби спроможні його з’їсти.

Хто ж знав, що розбите серце так пече.

Відчуваю, як усередині мене щось надтріснуло. Я ніби випаровуюся. Божеволію.