Всі ми однаково не можемо завадити собі тлумачити все, що нам потрапляє на очі: чужі слова, вирази обличчя, погляди, тональність голосу — все помічене одразу піддається декодуванню, перегляду, порівнянню, компіляції, тобто тлумачиться, що дає нам змогу надати ситуаціям певного сенсу. Але з яким коефіцієнтом помилок? Яка пропорція того, були ми праві чи помилились? Власне, людська істота настільки потребує сенсів, що ми придумуємо собі сенс, який від нас тікає, навіть якщо придумуємо інформації, яких бракує, і повністю помиляємось, будучи переконаними, що все зрозуміли.