Юрий Хорунжий

Хорунжий Юрій Михайлович — письменник, журналіст, історик, літературознавець. Народився в Києві 5 серпня 1937 року в сім'ї педагогів. Здобув вищу технічну освіту. Працював у геофізичних і геологічних експедиціях. 1977 року став членом Спілки письменників України. 1979–1982 років працював старшим редактором журналу «Україна». 1982–1995 років перебував на творчій роботі як письменник. У 1991–2007 роках на громадських засадах редагував журнал «Зона» — видання Всеукраїнського товариства колишніх політичних в'язнів і репресованих. 1995–1996 років працював директором Бюро пропагування художньої літератури при Спілці письменників України. Автор 45 особистих і гуртових книжок, шістнадцяти повістей, низки новел (близько сорока) з життя молоді, геологів, на історичну тематику, автор п'ятьох романів та сімдесяти есеїв-портретів, у періодичній пресі надрукував понад 400 статей, досліджень про життя і творчість видатних діячів культури і науки та української історії, зокрема репресованих, рецензії на книжки інших авторів, кілька наукових і науково-популярних статей із геофізичної науки та екологічних проблем, частину художніх творів і літературознавчих та публіцистичних статей перекладено англійською і російською мовами. Автор спільної з Володимиром Жмирем історичної повісті «Скифы»(1979, переклад з української), першого у світі художнього прозового твору на цю тему.