Віталій Ракуленко

Велика трагедія полягає в тому, що тільки сьогодні ми всі можемо легко передбачити погоду на вчора…

— Вам детальну відповідь чи просту? — питає Ібрагім.
— Просту, будь ласка, Ібрагіме, — каже Елізабет без вагань.
Ібрагім мовчить. Може, він невдало сформулював своє запитання?
— Але я приготував детальну відповідь, Елізабет.

Завжди слід дивитися туди, де нічого не відбувається, тому що там все й відбувається.

Молися Господові, щоб Він змив твої гріхи.

— Мамо, пусти мене.

— Молися, жінко.

— Мамо, я знову накличу каміння.

Мама спинилася.

Сьогодні більшість спеціалістів сходиться на тому, що феномен телекінезу є генетично рецесивним явищем, але протилежним такому захворюванню, як гемофілія, котра виявляється тільки в чоловічому організмі. Ген цієї недуги, що її колись називали «бичем королів», у жінок рецесивний і переноситься ними без жодної шкоди, однак нащадки чоловічої статі «платять» кров’ю. Ця хвороба розвивається тільки коли уражений нею чоловік одружується з жінкою-носієм рецесивного гена. Якщо нащадок такого союзу буде чоловічої статі, пара отримає сина-гемофіліка. Якщо дитина буде жіночої статі, дівчинка буде носієм гена

Ген гемофілії дає нащадків-чоловіків із нестачею тромбоцитів. Ген телекінезу дає Тифозних Мері7, котрі здатні знищувати все навколо ледь не за найменшого бажання…

Мати піднесла руку й ущипнула себе за обличчя. На ньому лишився червоний слід. Вона почекала реакції Керрі, не дочекалася, скрутила з пальців правої долоні пазурі й рвонула ними свою щоку. На ній дрібно виступила кров. Мама заскиглила й похитнулася на п’ятах. Її очі екзальтовано засвітилися.

— Годі себе кривдити, мамо. Це мене теж не зупинить.

Мама закричала. Вона склала праву долоню в кулак і вдарила себе в зуби. Знову кров. Вона вмочила в неї пальці, замислено на неї подивилася та обмазала нею палітурку Біблії.

Усі розуміли, / що їй не буде щастя, / доки вона врешті не втямить, / що така сама, як усі…

— Я так розумію, це сталося на батуті.

різними предметами. Вони завжди з мене сміються.
Дежарден тільки й могла, що безпорадно подивитися на неї.
Керрі вийшла.
На хвильку запала тиша; Мортон і Дежарден дивилися їй услід. А тоді містер Мортон, ніяково прокашлявши