ru

Михайло Коцюбинський

  • b1752879842цитируетв прошлом месяце
    Щодня було те саме. Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужне приймали все до нудоти знайоме.
  • b1752879842цитируетв прошлом месяце
    Щось лишалось од них в повітрі, як після весняного грому, будило і освіжало.
  • b1752879842цитируетв прошлом месяце
    Йому не треба дивитись на місто. Він може глянуть в калюжу і побачити город: важкий білий собор в шапці зеленої бані, цегляний будинок управи і жовті стіни суду. Все се змістилось в одній калюжі.
  • b1752879842цитируетв прошлом месяце
    люди, наче потерті меблі у хаті, між якими роками можна ходити, не помічаючи навіть
  • b1752879842цитируетв прошлом месяце
    Липка і темна муть все осідала на серце, але з-під неї уперто, як се часто траплялось, щось добувалось та проростало. Молоде щось, свіже, не затоптане ще, жадоба нового, якоїсь краси.
  • b1752879842цитируетв прошлом месяце
    І здається, що коли б він вирвався звідти, воно, може б, лишилось позаду нього, засипане криком ворон…
  • b1752879842цитируетв прошлом месяце
    Але все мало кінець — і життя знов плило спокійно в старім кориті...
  • b1752879842цитируетв прошлом месяце
    Виспівать недоспівану пісню, що лежала у грудях, згорнувши крила. Він знайшов би нові слова, не ті, що листям осіннім шелестіли попід ногами, а повні, багаті й дзвінкі.
  • b1752879842цитируетв прошлом месяце
    За морем, у синім тумані, потопала стара земля.
  • b1752879842цитируетв прошлом месяце
    Хіба дійсність не щезає так само безслідно, як сон? Хіба життя не бистроплинний сон, а сон не життя?
fb2epub
Перетащите файлы сюда, не более 5 за один раз