Франс де Вааль

Ця думка змушує мене повернутися до мого висхідного погляду на мораль. Моральний закон не нав’язується згори та не походить із добре обґрунтованих принципів; навпаки, він виникає з вроджених цінностей, що існували споконвіку. Найбільш фундаментальна з них — це перевага життя в групі, що підвищує шанси на виживання. Прагнення належати до спільноти, дружити, кохати та бути коханим спонукає нас робити все, що можливо, щоб залишитися в хороших стосунках із тими, від кого ми залежимо.

Сьогодні ми відчайдушно намагаємося подолати моральну обмеженість та застосовувати наші знання про гідне людське життя до ширшого світу, зокрема чужинців і навіть ворогів. Наявність прав у ворогів є новим поняттям: Женевська конвенція про права військовополонених діє лише з 1929 року. Що більше ми розширюємо діапазон, що його охоплює мораль, то більше нам необхідно покладатися на інтелект, бо, хоча я й вірю в те, що мораль глибоко вкорінена в наші емоції, біологічно ми навряд чи готові реалізувати власні права та обов’язки в масштабах сучасного світу. Ми еволюціонували як групові тварини, а не як громадяни світу, однак ми активно продовжуємо міркувати над такими питаннями, як загальні права людини.

Немає підстав сприймати натуралізовану етику, що викладена в цій книжці, як в’язницю, з якої неможливо втекти. Вона пропонує розповідь про те, як ми стали тими, ким ми є. Проте ми, люди, маємо довгу історію створення нових структур на вершині старих фундаментів.