Франс де Вааль

Тимчасове викорінення забобонів, без уваги до функцій, які виконує релігія, створює вакуум, який можуть легко заповнити найгрубіші форми буквалістської міфології…

«Обробка» відбувалася на підсвідомому рівні: учасникам дозволяли виправити граматичні помилки в кількох реченнях зі словами «Бог», «пророк» і «божественний». Вони зустрічали ці слова без будь-якої додаткової інформації та не мали жодного уявлення про суть експерименту. Після цього кожен учасник знайшов на столі десять монет по одному долару з указівкою, що може брати скільки захоче, а те, що залишиться, дістанеться наступній людині. Результат був приголомшливий. «Необроб­лені» учасники залишали в середньому 1,84 долара для інших, а «оброблені» думками про Бога та релігію — 4,22 долара.

брак альтернатив виправили в другому експерименті, під час якого учасники перед випробуванням стикалися з термінологією свідомого громадянина, наприклад «громадянський», «присяжні», «суд». І, на диво, вони ставали такими ж альтруїстами, як і під час роботи з релігійними термінами, та залишали на столі в середньому 4,44 долара.

в одному нещодавньому дослідженні порівняли причини, через які віряни та невіряни допомагають іншим. Воно виявило, що невіряни більш чутливо ставляться до ситуацій, які трапляються з іншими, а їхній альтруїзм ґрунтується на співчутті. На відміну від них, вірянами, здається, рухало почуття обов’язку та правила поведінки, яких вони повинні дотримуватися згідно зі своєю релігією. Поведінковий результат був однаковим, але основні мотиви здавалися різними32. Зрозуміло, що є багато причин для доброти, і релігія — лише одна з них.

Немає сенсу ставати на ходулі, тому що на них нам однаково доводиться ходити власними ногами; і коли ми сідаємо на найвищий трон у світі, то все одно сидимо на власних сідницях.

Монтень

якщо Кант бажав боротися з пристрастями завдяки силі розуму, то Спіноза вважав пристрасть двигуном свого мислення

Подібним чином і я відвідав Прадо, щоб побачити творчість Босха у вигнанні, відчуваючи, що художник усе ще має для нас багато відповідей на запитання про витоки моралі та роль релігії в цьому процесі, хоча Босха теж часто недооцінюють. Він мав глибокий вплив на сюрреалізм — мистецьку течію, що за чотириста років після його смерті назвали новим, захопливим напрямом у мистецтві та проявом розширеної свідомості. Босх перетворив мрії на реальність і зобразив вічні вади людства приблизно в тому ж дусі, як це зробив його сучасник Еразм Роттердамський у письмовому вигляді. Широко відома книжка «Похвала глупоті» освіченою латинською мовою пояснювала, наскільки марнолюбним і, звичайно, дурним є рід людський. Я не можу не симпатизувати цим раннім спробам опустити на землю «вінець творіння».

Немає підстав сприймати натуралізовану етику, що викладена в цій книжці, як в’язницю, з якої неможливо втекти. Вона пропонує розповідь про те, як ми стали тими, ким ми є. Проте ми, люди, маємо довгу історію створення нових структур на вершині старих фундаментів.

Передусім, бонобо порадив би атеїстові припинити «люто спати». Немає ніякого сенсу мучитися через відсутність чогось, особливо якщо це таке відкрите для тлумачень поняття, як Бог.

Ця думка змушує мене повернутися до мого висхідного погляду на мораль. Моральний закон не нав’язується згори та не походить із добре обґрунтованих принципів; навпаки, він виникає з вроджених цінностей, що існували споконвіку. Найбільш фундаментальна з них — це перевага життя в групі, що підвищує шанси на виживання. Прагнення належати до спільноти, дружити, кохати та бути коханим спонукає нас робити все, що можливо, щоб залишитися в хороших стосунках із тими, від кого ми залежимо.