Крістофер Макдуґал

Коли на шляху траплялося каміння чи бите скло, Тед швиденько натягував на ноги гумові «рукавички» Vibram Five Fingers і мчав далі.

Не те щоб йому не сподобалася ідея покладатися не на потужні амортизовані підошви й регулятори руху, а на природну силу ступень — зовсім ні. Тоні й сам якось пробіг Бостонський марафон у рокпортівських туфлях, щоб довести: все, що потрібно для комфортного бігу — це зручне і якісно пошите взуття, а не всілякі там найківські «шокси» з регуляторами пронації і гелевими підп’ятками. Та рокпортівські туфлі хоча б мали супінатори й пружні підошви, тоді як «файв фінґерси» були просто шматком гуми на липучках!

Босий Тед, звісно, мав рацію.

Хоч вони з Конем і сперечалися, та в одному були переконані на всі сто: бігові кросівки — це найбільша руйнівна сила, якої зазнають наші ноги. Тед був таким собі Нілом Армстронгом бігу на наддовгі дистанції двадцять першого століття, першокласним льотчиком-випробовувачем, чиї маленькі кроки могли стати величезним стрибком для всього людства. Якщо вам здасться, що я надто перебільшую важливість досягнень Босого Теда, поміркуйте над словами Деніела Лібермана, гарвардського професора біологічної антропології: «Причиною багатьох травм стоп і колін, які нині отруюють життя людей, є біг у взутті, яке ослаблює стопи, а також спричиняє надмірну пронацію і проблеми з колінами.