Наталія Матолінець

Я завжди любила юнаків, котрі читають багато книжок. Вони можуть щось цікаве розповісти, і манери в них зазвичай ліпші, ніж у тих, котрі ввечері лише грають у карти чи більярд.

нарешті усвідомила небезпеку дивитися комусь в очі: якщо

Жаррак шепотів щось швидко, тихо — ніби вітер, який лоскоче траву.