- О, - вимовляє Генрі, наче ідіот. Алекса бісить те, як приємно йому почути одну-єдину безглузду голосну, що звучить з таким акцентом. Йому навіть не подобається британський наголос. Йому подобається британський акцент Генрі.
– Привіт, – каже Алекс напівголосно. Несправжня посмішка, потиск руки, спалахи камер. - Здорово бачити, що ти живий і таке інше.
- Е, - вимовляє Генрі ще одну голосну, яка, на жаль, звучить так само сексуально. Мабуть, за стільки тижнів планка Алекса опустилася зовсім низько.